Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
У Ватикані завершилася перша сесія XVI Асамблеї Папського Синод
30 жовтня 2023
У неділю, 29 жовтня, Святіший Отець Франциск очолив у ватиканській базиліці Святого Петра Святу Месу з нагоди закінчення першої сесії XVI Звичайної загальної асамблеї Синоду Єпископів.
Проповідуючи під час Святої Меси, Святіший Отець наголосив, що від Божої любові залежить наше життя, шлях Церкви та призначення історії.Разом із католицькими єпископами з усього світу Папі Римському співслужили й делегати Української Греко-Католицької Церкви: Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, і владика Теодор Мартинюк, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії.
Бути Церквою, яка адорує, і Церквою, яка служить, омиває ноги зраненому людству, супроводжує шлях немічних, слабких і відкинутих, мов непотріб, лагідно виходить назустріч найбіднішим, закликав Папа Франциск. У проповіді Святіший Отець роздумував над євангельським уривком про найбільшу заповідь (пор. Мт. 22, 34–40), зосередившись на двох дієсловах, що передають порив любові — адорувати і служити.
Звертаючись до присутніх учасників Синоду, Папа зазначив, що в основі всього лежать не людські розрахунки чи світова мода, а заповідь любові до Бога та ближнього. Щоб передати цей запал любові, він виокремив, зокрема, адорацію, яка означає ставити Бога на перше місце і наново відкривати для себе диво бути любленими Ним. «Зчудування, яке випливає з адорації, дуже важливе в Церкві, особливо тепер, коли ми втратили навик адорації. Адорувати, по суті, означає з вірою визнавати, що тільки Бог є Господом і що від ніжності Його любові залежить наше життя, шлях Церкви, доля історії», — наголосив Святіший Отець.
Виокремлюючи аспект свободи, він зауважив, що у Святому Письмі Божа любов часто асоціюється з боротьбою проти всякого ідолопоклонства, яке поневолює. «Святе Письмо суворо ставиться до ідолопоклонства, тому що ідоли є витвором людини і маніпулюються нею, у той час як Бог завжди є живим, що перебуває і тут, і за межами нашої досяжності, який не створений таким, яким я його уявляю, який не залежить від того, чого я від нього очікую, який може розчарувати мої очікування, саме тому, що Він живий», — сказав Папа Франциск. За його словами, доказом того, що ми не завжди маємо правильне уявлення про Бога, є те, що ми іноді розчаровуємося в Бозі, оскільки вважали, що Він буде поводитися саме так, як ми очікували. «Так ми повторюємо шлях ідолопоклонства, бажаючи, щоб Господь діяв відповідно до того образу, який створили. І це ризик, на який ми завжди можемо натрапити: думати, що „контролюємо Бога“, вкладаючи Його любов у наші схеми. Натомість Його діяння завжди непередбачувані, вони виходять за межі, а тому вимагають подиву й адорації», — наголосив Наступник апостола Петра.
«Ми завжди повинні боротися проти ідолопоклонства: світського, яке часто випливає з особистого марнославства, як-от жага успіху, самоствердження за будь-яку ціну, жадібність до грошей, — диявол входить через гаманець, не забуваймо! Але також і проти того ідолопоклонства, що маскується під духовність: моя духовність, мої релігійні ідеї, моя душпастирська майстерність… Будьмо пильними, щоб не поставити себе в центр замість Нього», — вів далі Святіший Отець. Він закликав душпастирів наново повернутися до адорації, яка є вираженням щоденної близькості з Ісусом — Добрим Пастирем. «Нехай Церква буде адоруючою: в кожній дієцезії, в кожній парафії, в кожній громаді адоруймо Господа! Бо тільки так ми повернемося до Ісуса, а не до самих себе; бо тільки через адоруюче мовчання Слово Боже оселиться в наших словах; бо тільки перед Ним ми очистимося, преобразимося і оновимося вогнем Його Духа», — сказав Папа Франциск.
За словами Святішого Отця, любити означає служити. «У великій заповіді Христос пов’язує Бога і ближнього, — зауважив він, — щоб їх ніколи не відокремлювали. Не існує релігійного досвіду, який був би глухим до крику світу, якщо йдеться про справжній релігійний досвід. Немає любові до Бога без участі в турботі про ближнього, інакше ризикуємо стати фарисеями».
Папа зазначив, що адорувати Бога і любити своїх братів та сестер — це велика і вічна реформа Церкви з увагою до служіння зраненому людству. «Браття і сестри, я думаю про тих, хто став жертвою звірств війни; про страждання мігрантів, про прихований біль тих, хто опинився на самоті і в бідності; про тих, хто розчавлений тягарем життя; про тих, хто не має більше сліз, про тих, хто не має голосу. І я думаю про те, як часто за гарними словами і переконливими обіцянками заохочуються форми експлуатації або нічого не робиться, щоб їм запобігти. Експлуатація найслабших — це тяжкий гріх, який роз’їдає братерство та спустошує суспільство», — зазначив Святіший Отець.
Говорячи про цьогорічний Синод, Папа сказав, що в цій «розмові в Дусі» вдалося відчути ніжну присутність Господа і відкрити для себе красу братерства. «Ми слухали один одного і, перш за все, в багатому розмаїтті наших історій та чутливості, слухали Святого Духа. Сьогодні ми не бачимо повного плоду цього процесу, але з далекоглядністю можемо дивитися на горизонт, який відкривається перед нами: Господь провадитиме нас і допоможе нам бути більш синодальною та місіонерською Церквою, яка адорує Бога і служить людям нашого часу, виходячи назовні, щоб нести всім втішну радість Євангелія», — зазначив він. На завершення Святіший Отець сказав, що ми покликані мріяти про Церкву, яка ніколи не вимагає табеля про «гарну поведінку», але приймає та любить.
Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами Vatican News
фото: Vatican Media
Проповідуючи під час Святої Меси, Святіший Отець наголосив, що від Божої любові залежить наше життя, шлях Церкви та призначення історії.
Бути Церквою, яка адорує, і Церквою, яка служить, омиває ноги зраненому людству, супроводжує шлях немічних, слабких і відкинутих, мов непотріб, лагідно виходить назустріч найбіднішим, закликав Папа Франциск. У проповіді Святіший Отець роздумував над євангельським уривком про найбільшу заповідь (пор. Мт. 22, 34–40), зосередившись на двох дієсловах, що передають порив любові — адорувати і служити.
Звертаючись до присутніх учасників Синоду, Папа зазначив, що в основі всього лежать не людські розрахунки чи світова мода, а заповідь любові до Бога та ближнього. Щоб передати цей запал любові, він виокремив, зокрема, адорацію, яка означає ставити Бога на перше місце і наново відкривати для себе диво бути любленими Ним. «Зчудування, яке випливає з адорації, дуже важливе в Церкві, особливо тепер, коли ми втратили навик адорації. Адорувати, по суті, означає з вірою визнавати, що тільки Бог є Господом і що від ніжності Його любові залежить наше життя, шлях Церкви, доля історії», — наголосив Святіший Отець.
Виокремлюючи аспект свободи, він зауважив, що у Святому Письмі Божа любов часто асоціюється з боротьбою проти всякого ідолопоклонства, яке поневолює. «Святе Письмо суворо ставиться до ідолопоклонства, тому що ідоли є витвором людини і маніпулюються нею, у той час як Бог завжди є живим, що перебуває і тут, і за межами нашої досяжності, який не створений таким, яким я його уявляю, який не залежить від того, чого я від нього очікую, який може розчарувати мої очікування, саме тому, що Він живий», — сказав Папа Франциск. За його словами, доказом того, що ми не завжди маємо правильне уявлення про Бога, є те, що ми іноді розчаровуємося в Бозі, оскільки вважали, що Він буде поводитися саме так, як ми очікували. «Так ми повторюємо шлях ідолопоклонства, бажаючи, щоб Господь діяв відповідно до того образу, який створили. І це ризик, на який ми завжди можемо натрапити: думати, що „контролюємо Бога“, вкладаючи Його любов у наші схеми. Натомість Його діяння завжди непередбачувані, вони виходять за межі, а тому вимагають подиву й адорації», — наголосив Наступник апостола Петра.
«Ми завжди повинні боротися проти ідолопоклонства: світського, яке часто випливає з особистого марнославства, як-от жага успіху, самоствердження за будь-яку ціну, жадібність до грошей, — диявол входить через гаманець, не забуваймо! Але також і проти того ідолопоклонства, що маскується під духовність: моя духовність, мої релігійні ідеї, моя душпастирська майстерність… Будьмо пильними, щоб не поставити себе в центр замість Нього», — вів далі Святіший Отець. Він закликав душпастирів наново повернутися до адорації, яка є вираженням щоденної близькості з Ісусом — Добрим Пастирем. «Нехай Церква буде адоруючою: в кожній дієцезії, в кожній парафії, в кожній громаді адоруймо Господа! Бо тільки так ми повернемося до Ісуса, а не до самих себе; бо тільки через адоруюче мовчання Слово Боже оселиться в наших словах; бо тільки перед Ним ми очистимося, преобразимося і оновимося вогнем Його Духа», — сказав Папа Франциск.
За словами Святішого Отця, любити означає служити. «У великій заповіді Христос пов’язує Бога і ближнього, — зауважив він, — щоб їх ніколи не відокремлювали. Не існує релігійного досвіду, який був би глухим до крику світу, якщо йдеться про справжній релігійний досвід. Немає любові до Бога без участі в турботі про ближнього, інакше ризикуємо стати фарисеями».
Папа зазначив, що адорувати Бога і любити своїх братів та сестер — це велика і вічна реформа Церкви з увагою до служіння зраненому людству. «Браття і сестри, я думаю про тих, хто став жертвою звірств війни; про страждання мігрантів, про прихований біль тих, хто опинився на самоті і в бідності; про тих, хто розчавлений тягарем життя; про тих, хто не має більше сліз, про тих, хто не має голосу. І я думаю про те, як часто за гарними словами і переконливими обіцянками заохочуються форми експлуатації або нічого не робиться, щоб їм запобігти. Експлуатація найслабших — це тяжкий гріх, який роз’їдає братерство та спустошує суспільство», — зазначив Святіший Отець.
Говорячи про цьогорічний Синод, Папа сказав, що в цій «розмові в Дусі» вдалося відчути ніжну присутність Господа і відкрити для себе красу братерства. «Ми слухали один одного і, перш за все, в багатому розмаїтті наших історій та чутливості, слухали Святого Духа. Сьогодні ми не бачимо повного плоду цього процесу, але з далекоглядністю можемо дивитися на горизонт, який відкривається перед нами: Господь провадитиме нас і допоможе нам бути більш синодальною та місіонерською Церквою, яка адорує Бога і служить людям нашого часу, виходячи назовні, щоб нести всім втішну радість Євангелія», — зазначив він. На завершення Святіший Отець сказав, що ми покликані мріяти про Церкву, яка ніколи не вимагає табеля про «гарну поведінку», але приймає та любить.
Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами Vatican News
фото: Vatican Media
Проповідуючи під час Святої Меси, Святіший Отець наголосив, що від Божої любові залежить наше життя, шлях Церкви та призначення історії.
Бути Церквою, яка адорує, і Церквою, яка служить, омиває ноги зраненому людству, супроводжує шлях немічних, слабких і відкинутих, мов непотріб, лагідно виходить назустріч найбіднішим, закликав Папа Франциск. У проповіді Святіший Отець роздумував над євангельським уривком про найбільшу заповідь (пор. Мт. 22, 34–40), зосередившись на двох дієсловах, що передають порив любові — адорувати і служити.
Звертаючись до присутніх учасників Синоду, Папа зазначив, що в основі всього лежать не людські розрахунки чи світова мода, а заповідь любові до Бога та ближнього. Щоб передати цей запал любові, він виокремив, зокрема, адорацію, яка означає ставити Бога на перше місце і наново відкривати для себе диво бути любленими Ним. «Зчудування, яке випливає з адорації, дуже важливе в Церкві, особливо тепер, коли ми втратили навик адорації. Адорувати, по суті, означає з вірою визнавати, що тільки Бог є Господом і що від ніжності Його любові залежить наше життя, шлях Церкви, доля історії», — наголосив Святіший Отець.
Виокремлюючи аспект свободи, він зауважив, що у Святому Письмі Божа любов часто асоціюється з боротьбою проти всякого ідолопоклонства, яке поневолює. «Святе Письмо суворо ставиться до ідолопоклонства, тому що ідоли є витвором людини і маніпулюються нею, у той час як Бог завжди є живим, що перебуває і тут, і за межами нашої досяжності, який не створений таким, яким я його уявляю, який не залежить від того, чого я від нього очікую, який може розчарувати мої очікування, саме тому, що Він живий», — сказав Папа Франциск. За його словами, доказом того, що ми не завжди маємо правильне уявлення про Бога, є те, що ми іноді розчаровуємося в Бозі, оскільки вважали, що Він буде поводитися саме так, як ми очікували. «Так ми повторюємо шлях ідолопоклонства, бажаючи, щоб Господь діяв відповідно до того образу, який створили. І це ризик, на який ми завжди можемо натрапити: думати, що „контролюємо Бога“, вкладаючи Його любов у наші схеми. Натомість Його діяння завжди непередбачувані, вони виходять за межі, а тому вимагають подиву й адорації», — наголосив Наступник апостола Петра.
«Ми завжди повинні боротися проти ідолопоклонства: світського, яке часто випливає з особистого марнославства, як-от жага успіху, самоствердження за будь-яку ціну, жадібність до грошей, — диявол входить через гаманець, не забуваймо! Але також і проти того ідолопоклонства, що маскується під духовність: моя духовність, мої релігійні ідеї, моя душпастирська майстерність… Будьмо пильними, щоб не поставити себе в центр замість Нього», — вів далі Святіший Отець. Він закликав душпастирів наново повернутися до адорації, яка є вираженням щоденної близькості з Ісусом — Добрим Пастирем. «Нехай Церква буде адоруючою: в кожній дієцезії, в кожній парафії, в кожній громаді адоруймо Господа! Бо тільки так ми повернемося до Ісуса, а не до самих себе; бо тільки через адоруюче мовчання Слово Боже оселиться в наших словах; бо тільки перед Ним ми очистимося, преобразимося і оновимося вогнем Його Духа», — сказав Папа Франциск.
За словами Святішого Отця, любити означає служити. «У великій заповіді Христос пов’язує Бога і ближнього, — зауважив він, — щоб їх ніколи не відокремлювали. Не існує релігійного досвіду, який був би глухим до крику світу, якщо йдеться про справжній релігійний досвід. Немає любові до Бога без участі в турботі про ближнього, інакше ризикуємо стати фарисеями».
Папа зазначив, що адорувати Бога і любити своїх братів та сестер — це велика і вічна реформа Церкви з увагою до служіння зраненому людству. «Браття і сестри, я думаю про тих, хто став жертвою звірств війни; про страждання мігрантів, про прихований біль тих, хто опинився на самоті і в бідності; про тих, хто розчавлений тягарем життя; про тих, хто не має більше сліз, про тих, хто не має голосу. І я думаю про те, як часто за гарними словами і переконливими обіцянками заохочуються форми експлуатації або нічого не робиться, щоб їм запобігти. Експлуатація найслабших — це тяжкий гріх, який роз’їдає братерство та спустошує суспільство», — зазначив Святіший Отець.
Говорячи про цьогорічний Синод, Папа сказав, що в цій «розмові в Дусі» вдалося відчути ніжну присутність Господа і відкрити для себе красу братерства. «Ми слухали один одного і, перш за все, в багатому розмаїтті наших історій та чутливості, слухали Святого Духа. Сьогодні ми не бачимо повного плоду цього процесу, але з далекоглядністю можемо дивитися на горизонт, який відкривається перед нами: Господь провадитиме нас і допоможе нам бути більш синодальною та місіонерською Церквою, яка адорує Бога і служить людям нашого часу, виходячи назовні, щоб нести всім втішну радість Євангелія», — зазначив він. На завершення Святіший Отець сказав, що ми покликані мріяти про Церкву, яка ніколи не вимагає табеля про «гарну поведінку», але приймає та любить.
Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами Vatican News
фото: Vatican Media
