Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Українська громада міста Сомма Везувіана дійснила парафіяльну прощу до санктуарію святої Люсії
13 жовтня 2025
12 жовтня 2025 року українська громада міста Сомма Везувіана (Неаполітанський деканат Апостольського Екзархату) здійснила парафіяльну прощу до санктуарію святої Люсії у місті Сассіноро, що в провінції Кампобасо (регіон Молізе, Італія).
Паломництво, у якому взяли участь 120 вірних, очолив парох громади о. Максим Колодчак. Дорогою до Сассіноро паломники завітали до міста Беневенто, одного з найдавніших міст Південної Італії. Його історія сягає ще дохристиянських часів — спершу це було місто самнітів, згодом важливий центр Римської імперії. Беневенто відомий своїми архітектурними пам’ятками, серед яких: Арка Траяна, церква Святої Софії (внесена до списку ЮНЕСКО) та катедральний собор Пресвятої Богородиці. Паломники мали нагоду побачити ці визначні місця, доторкнутися до історії, яка поєднує античну спадщину з християнською вірою. Варто зазначити, свята Люсія (Лучія з Сиракуз) жила на початку IV століття. Вона походила з побожної родини, яка після смерті батька залишилася під опікою матері Евфимії. Під час переслідувань християн Люсія вирішила зберегти свою чистоту й посвятити життя Христові, за що зазнала тортур і мученицької смерті. Її ім’я — Lucia — походить від латинського «lux» (світло). Тому вона стала покровителькою усіх, хто має проблеми із зором, а також символом духовного світла, яке просвічує людину зсередини.
Найважливішим моментом паломництва стала Божественна Літургія, яку у санктуарії святої Люсії очолив о. Максим Колодчак, настоятель громади. У своїй проповіді о. Максим наголосив, що кожен християнин покликаний прийняти Божий поклик у власному житті, не боячись труднощів і випробувань. Після Літургії до прочан звернувся місцевий парох дон Дженаро, який розповів історію святого місця. За переказами, саме тут свята Люсія з’явилася місцевим жителям, даруючи їм знаки Божої благодаті. Паломники пройшли через печеру об’явлення, де за давньою традицією Люсія являлася людям. Наприкінці вірні мали змогу доторкнутися до мощей святої та отримати мирування.
Після молитви прочани розділили спільний пікнік, що став моментом щирого спілкування, радості та взаємної підтримки. Ця проща стала знаком єдності українців у міграції, які, хоч і далеко від рідного дому, залишаються вірними своїм духовним кореням. Вона також стала свідченням братерства і любові, що єднає людей у Христі незалежно від відстаней і життєвих обставин.
Повідомив о. Максим Колодчак
