В Католіці відбулося святкування 20-річчя Капеланії Різдва Пресвятої Богородиці

Урочисте богослужіння відбулося за участі багатьох духовних осіб, зокрема Монсеньйора Ніколо Ансельмі, Єпископа Ріміні, о. д-ра Теодосія Р. Греня, Протосинкела Екзархату, о. д-ра Луїса Касіяна, ЧСВВ, Ректора Папської Української Колегії Святого Йосафата, та о. д-ра Володимира Медвідя, душпастиря громад у містах Католіка, Пезаро, Ріміні та Річчоне і Директора Карітасу Апостольського Екзархату. Також на святкуванні були присутні о. Іван Сехна з громади Сан-Маріно та о. Андреа Сконьямільо, парох місцевої римо-католицької парафії Святого Пія, за участі українців із сусідніх українських громад у Пезаро та Річчоне.

Отець Володимир Медвідь, душпастир громад в Католіка, Пезаро, Ріміні та Річчоне, на початку зазначив, що ця спільна молитва є проявом єдності між різними церковними традиціями і подякував Богові за присутність українців у цьому регіоні. На початку святкування діти з катехитичної школи імені Блаженної Йосафати Гордашевської тепло привітали єпископів українським караваєм-хлібом, як символом гостинності та єдності. Цей урочистий жест став особливо зворушливим моментом події, підкреслюючи духовну й культурну спадщину українського народу. Під час цього моменту, о. Володимир Медвідь звернувся до присутніх зі словами, які відображали глибокий зміст символіки хліба: «Цей хліб — символ життя і любові. Це хліб, який символізує Україну, яка сьогодні страждає від війни, але зберігає віру і надію. Він несе в собі пам’ять про наш народ і наші традиції, які передаються з покоління в покоління, незважаючи на труднощі».Святкову атмосферу підкреслював спів душпастирів Івано-Франківської Архиєпархії УГКЦ та семінаристів, протягом богослужіння, створюючи особливий дух молитви та єдності.

«Дорогі отче Володимире, всечесні отці! Дорогі брати і сестри!», — розпочав Владика Діонісій проповідницьке слово, вітаючи усіх присутніх з важливим ювілеєм. Він підкреслив особливе значення можливості молитися разом у храмі, який став справжнім домом для української громади. У своїй проповіді Владика Діонісій висловив особливі вітання душпастирям громади — о. Володимиру та о. Івану, подякувавши їм за запрошення очолити Літургію та розділити з вірянами радість святкування. «Божественна Літургія є джерелом і вершиною християнського життя», — наголосив Єпископ. Також проповідник звернувся до новоприбулих Сестер Служебниць з України, привітавши сестер Тетяну та Єроніму, які тут злійснюють душпастирську працю серед української громади.

Проповідник наголосив на важливості зустрічі з Богом у храмі, де віряни стають перед Господом, відкриваючи свої серця з усіма радощами, переживаннями та турботами — особистими, сімейними й національними. Він підкреслив, що молитва в храмі — це спільна молитва, яку ми звершуємо не самі, а разом зі священиками, братами і сестрами, та навіть з цілим небом в єдиному сопричасті любові. Особливу увагу промовець звернув на значення Божественної Літургії, де ми слухаємо Ісуса Христа, який промовляє до нас через Святе Євангеліє. Також у своїй проповіді він нагадав про слова Святого апостола Павла з Другого послання до Коринтян, де апостол ділиться своїм видінням, коли був узятий до третього неба і чув «слова несказанні». Павло говорить не про власну велич, а про свою неміч, згадуючи «колючку в тіло», яка допомагає йому залишатися смиренним.

Апостольський Екзарх також зазначив, що, подібно до апостола Павла, ми можемо відчути Божу силу у своїх труднощах. Сьогодні в нашому житті є не лише «колючки», а й більш серйозні випробування — ракети, дрони, бомби, що символізують загрози війни та конфліктів. Владика Діонісій у своїй проповіді звернув увагу на непростий заклик із Євангелія від Луки (Лк 6:35–36): «Любіть ворогів ваших, добро робіть їм… і Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний». Він визнав, що з людської точки зору це завдання здається неможливим, але саме воно відрізняє християн від інших людей. Єпископ згадав слова давнього християнського письменника Тертуліана, який підкреслив, що любити друзів можуть усі, а ось любити ворогів — це здатність, притаманна лише християнам. Він підняв важливе питання про те, чи можливо любити тих, хто завдає нам болю, руйнує наші домівки та вбиває невинних. Проповідник звернув увагу на те, що навіть на фронті солдат-християнин не може відчувати ненависті. Його любов спрямована на тих, кого він захищає — на своїх братів і сестер, на свій народ. Це любов, готова до жертви, адже Ісус Христос сказав, що немає більшої любові, ніж коли хтось віддає своє життя за своїх друзів (Йо 15:13).

Владика зауважив, що ми маємо обов’язок захищати тих, хто під загрозою. Промовець також навів приклади християнської любові навіть у найскладніших ситуаціях, коли військові проявляють милосердя до ворогів, наприклад, допомагаючи пораненим або відпускаючи полонених з настановою повертатися додому. Екзарх підкреслив, що любов — це не лише слова, а дії. Євангеліє від Луки містить заклик: «Любіть ворогів ваших, добро чиніть тим, які вас ненавидять» (Лк 6:27). Ця любов проявляється в конкретних вчинках, спрямованих на допомогу іншим, незалежно від їхніх заслуг.

Владика Діонісій підкреслив важливість того, щоб у нашому серці не було місця для духу лукавого. Прийнявши Святого Духа,ми на Божественній Літургії молимося, щоб «сійшли на нас святі дари», і зобов’язані бути пильними, аби зло не подолало нас. Апостол Павло застерігає: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим 12:21). Це настановлення підтримується словами з Приповідок: «Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, як хоче пити, подай води напитись» (Прип. 25:21–22). Виявляючи доброту навіть до ворогів, ми нагромаджуємо на їх голову вугілля гаряче, і Господь заплатить нам за це. «Любов до ворогів є складним процесом, який вимагає глибини віри, надії та любові. Це шлях, що вимагає постійної практики, покори та навернення. І справді, це важко всім, і навіть мені. Проте, це не лише стосується війни, а й щоденних стосунків із близькими. Ісус вказує на це у Євангелії, наголошуючи: „Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга?“ (Лк 6:32). Справжня любов полягає у вмінні любити і тих, хто може нам нічим не зарадити», — продовжиив він далі проповідницьке слово.

Церква виступає місцем зустрічі з Богом і ближніми, простором, де ми можемо лікувати свої рани і молитись за Божий мир. Владика зазначив, що в любові до ворогів ми повинні звертати увагу на приклад Небесного Отця. Він не позбавляє світла і води тих, хто не заслуговує. Його любов і милосердя поширюються на всіх, адже Він вважає всіх своїми дітьми. Ісус, молячись за своїх ворогів, навіть до зрадника Юди, говорить: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять».

Під час Божественної Літургії діти з катехитичної школи імені Блаженної Йосафати Гордашевської мали вперше приступили до Святих Тайнств Сповіді та Святого Причастя. Діти, які готувалися до цієї важливої події, були одягнені в святкові одежі, їхні обличчя світилися радістю та хвилюванням. Батьки та рідні з гордістю спостерігали за їхніми кроками до вівтаря, де вони прийняли Святі Тахнства.

«Єдність не є авторитетом, а єдність є можливістю, яку ми можемо реалізувати», — зазначив отець-доктор Теодосій Р. Грень, Протосинкел Екзархату, наприкінці богослужіння, наголошуючи на важливості співпраці між різними традиціями в церкві. У своєму слові о. Теодосій подякував латинській церкві за підтримку, яка протягом багатьох років надавалася українській громаді. Особливі слова вдячності були адресовані о. Андреа Сконьямільо за його батьківську любов і близькість, які проявляються не лише у словах, а й у конкретних справах. «Дякуємо Богу, що маємо багато друзів в Італії», — додав він, відзначаючи важливу роль місцеіх душпастирів в підтримці громади.

Дивіться також

12 жовтня У Флоренції відбудеться зустріч катехитів Флорентійсько-Болонського деканату 3 жовтня Проповідь Владики Діонісія про любов до ворогів та істинний шлях християнина 2 жовтня Храмове свято і благодійний концерт у громаді м. Терні