Великодне послання ієрархів УГКЦ у Західній Європі

ВЕЛИКОДНЕ ПОСЛАННЯ

Ієрархів Української Греко-Католицької Церкви в Західній Європі

Всечесному духовенству, преподобному монашеству,

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

«Споконвіку було Слово…

Дорогі Брати і Сестри!

У ці благословенні дні Господь знову відкриває нам таїнство Свого Воскресіння. Ми знову маємо безцінну можливість відзначати Пасху, — свято торжества Світла, яке не згасає, свято перемоги Життя, якому нема меж. Знову час, коли Господь додатково прагне укріпити кожного з нас у вірі, дати сили виявляти щиру любов до ближнього та непохитно тривати у надії, попри важкі випробування та тривоги нашої епохи.

Це вже п’ята Пасха, яку ми зустріли в заграві повномасштабного російського вторгнення. Кожен із цих останніх років став для нашого народу власною Голгофою, але водночас і свідченням незламності. Сьогодні слова нашого Патріарха «Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться» звучать не просто як гасло, а як живий маніфест нашої перемоги над темрявою.

У час, коли ворог-супостат підступно сіє смерть та руйнування на теренах нашої Батьківщини, намагаючись занурити нас у розпач, ми, українці, обираємо шлях Воскресіння. Ми стверджуємо, що життя — сильніше, а правда — непереможна. Ми святкуємо і проголошуємо на весь світ перемогу Господа над смертю та скріплюємо наші духовні сили Його споконвічним Словом.

До слави Воскресіння провадить тернистий шлях терпінь і випробувань

Христовому Воскресінню передував шлях випробувань стражданнями. Сьогодні, коли наш народ, а разом з ним і наша Церква, проходять крізь горнило драматичних іспитів, ми згадуємо, що шлях Ісуса до великого дня Воскресіння пролягав через Голгофу. Світло прийшло у світ, та «світ не впізнав Його. Прийшло до своїх, — а свої Його не прийняли» (Ів. 1:10–11).

Страждання Ісуса Христа були не випадковістю, а наслідком того, що занурений у гріх світ не розпізнав свого Творця та відторгнув Його. Якщо навіть саме Слово, яким постав світ, було відкинуте й розп’яте, то і наші особисті випробування, наша розлука з Україною та біль за неї, є частиною складного шляху, який веде до перемоги. Темрява намагається поглинути світло, але вона безсила перед Словом, що стало тілом: «Світло світить у темряві, і не пойняла його темрява» (Ів. 1:5)

Світле Христове Воскресіння не прийшло без тернового вінця та Голгофи, а сьогодні цей євангельський шлях страждань і далі торує наша рідна Україна. Наша Батьківщина цієї зими була занурена у холод і темряву, вона продовжує стікати кров’ю під ударами підступного ворога, у наших містах і селах багато руїн, а мільйони синів і дочок України розсіяні по всьому світу. Це — наша велика П’ятниця. Але ми знаємо, що хоч і темрява жадає поглинути Світло, вона безсила. Як Христос пройшов крізь страждання до слави, так і Україна через горнило випробувань іде до свого воскресіння. Кожна сльоза матері, кожна крапля крові воїна — це не марна жертва, а співстраждання Христу, за яким неминуче настане перемога.

Христове Воскресіння запевняє нас у неминучому тріумфі життя над смертю

Воскреслий Христос своїми появами перед апостолами та іншими учнями запевнював їх в остаточній та вирішальній перемозі життя над смертю. Саме Воскресіння було не просто історичною подією, воно стало вічною істиною, яка дає нам сили стояти у правді. Смерть подолана, гріх переможений, і світло, що засяяло з порожнього гробу, розсіює будь-яку темряву зневіри.

Ми, українці — народ Воскреслого Христа, нашого Творця і Спасителя. Наша надія є непохитною, бо «у Ньому було життя, і життя було — світло людей» (Ів. 1:4). Однак, у Христі не лише джерело буття, яке неможливо знищити, а його Воскресіння — не лише повернення до повноти життя, яка була споконвіку.

Воскресіння — це не просто відновлення божественного порядку, це нове творіння на руїнах старого. Це запевнення для кожного християнина, що попри видиму силу смерті та руйнувань, останнє слово належить Богові-Творцеві. Життя, що постало з гробу, яким постав увесь світ, неможливо замкнути в гробі та запечатати каменем.

Воскресіння Христове запевняє нас в остаточному тріумфі правди над брехнею та життя над смертю

Хоч агресор несе руйнування в Україні, він не може вбити дух народу, який слухає Бога. Ми бачимо, як крізь попіл війни проростає нова сила єдності та любові у нашому народі. Це і є вияв тієї божественної повноти, про яку каже апостол: «Від його повноти прийняли всі ми — благодать за благодать» (Ів. 1:16) У Воскресінні Христовому — зміст нашого покликання та свідчення віри

Воскреслий Христос спонукає нас до активної дії та твердої позиції, надаючи справжнього сенсу нашому покликанню бути християнами. У цей день ми заново усвідомлюємо свою місію: свідчити світу Божу любов, бути світлом для ближніх, якими би не були наші особисті випробування.

Ми запрошені, прийнявши дар, бути дітьми Божими: «Котрі ж прийняли Його — тим дало право дітьми Божими стати» (Ів. 1:12) Як діти Божі, ми маємо і далі переконливо нести світові правду про страждання нашого народу, підтримувати нужденних і страждучих, молитися за наше військо і бути єдиним серцем із Батьківщиною. Наше життя в діаспорі не повинне зводитися лише до збереження традицій, а повинне стати втіленням в життя євангельської благодаті та істини, які прийшли до нас через Ісуса Христа.

Євангелист Іван Богослов у день Пасхи закликає нас наслідувати приклад Йоана Хрестителя, який «прийшов свідком — свідчити Світло, щоб усі з-за нього увірували» (Ів. 1:7). Будьмо свідками Світла у країнах нашого поселення, будьмо живим служінням Воскреслому Господу через допомогу Україні та єдність у молитві, та надихаймо своїми вчинками інших повірити у Воскреслого.

У Воскресінні ми духовно споглядаємо славу Слова, що стало тілом і перебуває з нами: «Славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Ів. 1:14) Воскреслий Господь оселився між нами! Властиво, Христову перемогу над смертю ми, перебуваючи далеко від своєї Батьківщини, маніфестуємо єдністю, вірою та незламністю.

Дорогі Брати і Сестри!

У ці пасхальні дні для нашого багатостраждального народу не може бути більшого і щирішого побажання, ніж побажання миру. Святкуючи Пасху Христову, ми з глибокою вдячністю згадуємо у молитві наших захисників та захисниць, які жертовно обороняють нашу землю. Супроводжуємо молитвою українських медиків, рятувальників, енергетиків, а також волонтерів і друзів України у наших країнах. Разом із ними усіма наближуємо справедливий та тривалий Божий мир для України, що неодмінно прийде слідом за безсумнівним торжеством правди.

З надією Воскресіння ми підносимо молитву за усіх померлих, а передусім — за полеглих захисників та захисниць України, за невинних цивільних жертв війни, та несемо слова розради родинам, які оплакують втрату найдорожчих. Молимося за зцілення тілесних і душевних ран усіх, хто носить у собі болісні наслідки цієї жорстокої війни. Своє моління підносимо за полонених, насильно депортованих, а особливо за дітей. Благаємо Господа, який вивів людство з аду, щоби Він розірвав їхні кайдани неволі, вивів їх із чужини та повернув живими і здоровими на рідну землю.

Усіх вас, дорогі у Христі, огортаємо нашою молитвою і зичимо Божого миру в серці, тихої радості в душі та впевненості, яку приносить нам порожній гріб Спасителя. Хай Його переможна присутність скріпить наші серця та стане джерелом надії, сили і витривалості. Адже смерть подолана, пекло зруйноване, і життя царює, бо «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!»

Нехай світло Воскресіння Христового дає розраду усім скорботним і непохитну надію тим, хто чекає нашої перемоги та наближає її своєю жертвою. Бажаємо вам благословенних Свят Воскресіння Христового та призиваємо на весь наш український народ, на поселеннях в країнах Західної Європи сущий, благословення Всемогутнього Бога: Отця, і Сина, і Святого Духа!

Христос Воскрес! — Воістину Воскрес!