Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
«Віра є необхідною умовою Божої дії у нашому житті» — владика Григорій до українців у Каттоліці і Пезаро
21 липня 2025
20 липня 2025 року владика Григорій Комар, Апостольський Адміністратор Апостольського Екзархату в Італії, відвідав українські громади Флорентійсько-Болонського деканату у містах Каттоліка та Пезаро, завершивши цим канонічну єпископську візитацію парафії свв. рівноапостольних Кирила і Методія, до якої належать громади у цих містах, а також у м. Ріміні та м. Річчоне. Адміністратором парафії є о. д-р Володимир Медвідь, який також виконує служіння директора Карітасу Апостольського Екзархату.
У Каттоліці архиєрей відслужив Божественну Літургію у співслужінні з владикою Йосафатом Мощичем, єпископом Чернівецької єпархії. Того ж дня Апостольський Адміністратор звершив Євхаристійне богослужіння у м. Пезаро, у співслужінні о. Володимира Медвідя і парафіяльного сотрудника о. Івана Сехни. Свята Літургія супроводжувались спільною молитвою за мир в Україні та духовне зростання парафії.
Під час Святих Літургій архиєрей звернувся до вірних зі словом проповіді, в якій пояснив значення віри, прощення й Божого милосердя, ґрунтуючись на євангельському уривку від Матея про зцілення розслабленого чоловіка.
«Розслабленого чоловіка принесли до Ісуса його друзі, чи хтось з його родини, чи просто ті, хто хотів йому допомогти. У своїй вірі та щирості вони усвідомили, що такою допомогою для паралізованого може бути лише Ісус. А Господь, побачивши їхню віру, учинив те, чого вони сподівалися, з чим до Нього прийшли.
Спаситель зцілив розслабленого, »побачивши їхню віру…» Віра є дуже важливою, вона є необхідною умовою, щоби Господь міг діяти у нашому житті. Якщо ми своєю вірою Богові такого дозволу не даємо, то Він ніколи не буде йти проти нашої свобідної волі, Він не буде нав’язувати нічого, навіть якби це було найбільшим добром. Людина щирою вірою має дати Богові дозвіл на те, аби Він вступив у її життя і його перемінив»— зазначив владика Григорій.
Проповідник також наголосив, що через віру наше християнське життя може бути знаком і свідченням для інших. Він заохотив присутніх ніколи не переставати приводити ближніх до Христа через молитву, добре слово і приклад:
«Дорогі, яка тут є наука для нас! — вів далі проповідник. — Ми навіть не здогадуємося, що своєю вірою можемо допомагати не лише собі, але й іншим людям. Можливо, хтось, побачивши нашу віру, також захоче прийти до Христа? Можливо, запитає: а що тією людиною рухає, що її спонукає кожної неділі іти на Службу Божу, не говорити поганих слів, не проклинати, ділитися тим, що має, робити добро, співчувати іншим, виявляти милосердя навіть попри власні слабкості і упадки у гріх? Що тією людиною керує? — Віра… І тоді наша віра стає цілющою також для інших людей…
Ми не завжди можемо робити щось надзвичайне, часом нам бракує засобів і сил. Можливо, ми не маємо дару зцілити когось від хвороби, але можемо цю людину принести до Христа, коли за неї молимося, коли запрошуємо Господа бути присутнім у житті цієї особи, коли у різний спосіб сприяємо її зустрічі з Богом. Наприклад, пригадаємо їй про ласку святої Сповіді, запитавши: «Коли ти востаннє сповідався? Адже ти також потребуєш зустрічі з Христом, яка звільняє і дає силу, відкриваючи нові горизонти».
Владика пояснив, що ця євангельська розповідь не є лише описом події далекого минулого, вона є для нас завжди актуальною, зокрема, у сповіді, де щоразу Господь дає людині можливість досвідчити Його милосердний дотик:
«Почуймо сьогодні ті слова, які Ісус сказав розслабленому чоловіку: „Бадьорися, сину, прощаються тобі твої гріхи“. Які будуючі слова, як багато в них є надії! Бадьорися, людино, не будь у відчаї, не перебувай під гнітом духовного паралічу, бадьорися, бо твої гріхи прощено. Дорогі, скільки разів ми чули ці слова у сповіді?
Ми маємо зрозуміти, що нинішнє євангельське читання не є описом лише минулої події, яка, мовляв, колись відбулася і не має до нас відношення. Це наша духовна історія, наш духовний шлях. Господь перед нами сьогодні постає як Лікар наших душ і тіл, даючи нам душевне і фізичне здоров’я, промовляючи: «Прощаються тобі твої гріхи».
На завершення владика Григорій звернув увагу на одну деталь цього Євангелія: очевидці чуда почали славити Бога за те, що дав людині таку велику владу — прощати гріхи. Тому, проповідник закликав вірних також дякувати Господеві за великий дар прощення та запросив відкритися на дію Божої благодаті, щоб кожна Свята Літургія була часом глибокої зустрічі з Христом:
«Ми також сьогодні славимо Бога за те, що дав таку владу людям — відпускати гріхи. Після Свого воскресіння Господь прийшов до учнів, закритих у Сіонській горниці, і Його першими словами були: „Мир вам. Прийміть Духа Святого: кому відпустите гріхи, відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються“. Оту владу прощати гріхи Ісус дав апостолам, апостоли, через покладення рук, — своїм наступникам-єпископам, а вони — священникам. І ми славимо Бога за це, що дав нам цю надзвичайну можливість — прийняти дар прощення і духовного зцілення.
Дорогі, що є легше сказати: «Прощаються тобі твої гріхи» чи «Встань, візьми твоє ліжко і йди»? Великі Божі діла часто виконуються невидимо. Якщо хворий оздоровився — це бачать всі, але коли Господь своїм милосердям очистив людську душу — того ніхто не побачить фізичним оком. Підняти хворого навіть з великої недуги можуть добрі лікарі, але простити гріхи — ніхто, якщо не має тієї Божої влади і сили, не може. Прощення стало можливим тому, що Ісус помер за нас на хресті. Його смерть звільнила людей від неволі ворожої і вчинила вільними і любими Божими дітьми. Тож нехай ця Свята Літургія стане для нас простором, у якому будемо славити Бога за те, що дав нам так багато дарів» — мовив на завершення владика Григорій.
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату
