Владика Діонісій до громади у Неаполі: «Не страждання спасають, а любов, яка все перетерпить»

9 квітня 2025

6 квітня 2025 року громада Апостольського Екзархату в Неаполі на чолі з о. Тарасом Зубом мала особливу радість — до храму завітав єпископ-емерит Апостольського Екзархату в Італії владика Діонісій (Ляхович), ЧСВВ. Архиєрей очолив Божественну Літургію та звернувся до присутніх з натхненною проповіддю про сенс страждання, служіння і воскресіння.

У світлі євангельського читання (Мр 10, 32–45) владика Діонісій заохотив вірних замислитися над тим, що шлях до слави і воскресіння неодмінно проходить через терпіння і хрест. Христос — не цар у земному розумінні, а Спаситель, що віддає своє життя як викуп за багатьох:

«Страждання Ісуса Христа продовжуються у нашому народі. Нехай же наші страждаючі серця знайдуть в Христовому Хресті підтримку й розраду серед такого важкого випробування, обіймаючи хрест як Він — з покорою, упованням і дитинним врученням себе Божій волі, щоб стати учасниками слави Його воскресіння», — наголосив проповідник.

Владика нагадав слова Блаженнішого Святослава з цьогорічного великоднього послання про те, що «наш Спаситель, є сьогодні не тільки з нами, а й у нас. Він поділяє наш біль і наші терпіння, бо нас бачить, знає і відчуває в самому собі, страждає нашими ранами у власному тілі. Тому ми, українці, нині можемо сказати, разом із Апостолом Павлом, що нашими стражданнями доповнюємо в нашому тілі, те „чого ще бракує скорботам Христовим для Його тіла, що ним є Церква“ (Koл 1, 24). Саме тому Христова Церква завжди стоїть поруч із стражденими, бо в них перебуває сам Господь, який, ставши людиною, терпить, як смертний, і на своєму воскреслому тілі носить наші сьогоднішні рани!»

Особливий акцент у проповіді було зроблено на покликанні християнина до служіння:

«Справжнє християнське життя — це не пошук слави чи привілеїв, а готовність віддати себе до кінця, бути слугою і свідком Божої любові», — підкреслив владика Діонісій.

На завершення єпископ звернув увагу, що кожен християнин, єднаючись із Христом у Євхаристії, стає причасником Його тіла і крові, а значить — покликаний до такого ж жертвенного служіння:

«Учень Ісуса не шукає собі привілеїв і заслуг, а готовий на всі можливі жертви заради любові до своїх братів. У цьому полягає християнський авторитет: дух любові й служіння, смиренність і радість, послух і віддання себе аж до самої смерті. Не страждання спасають, а любов, яка все перетерпить — як це зробив Христос. Учень Ісуса не шукає слави, а готовий служити навіть до смерті», — сказав на завершення владика.