Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Владика Діонісій Ляхович: «Християнське життя починається там, де закінчується наша самодостатність»
9 грудня 2025
7 грудня у Катедральному храмі Жировицької Божої Матері та св. мчч. Сергія і Вакха відбулися святкування до Дня святого Миколая. Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Діонісій Ляхович, вислужений єпископ Апостольського Екзархату. Єпископу співслужили віце-парох о. Михайло Карпінець та диякон Святослав Пастущак.
Під час богослужіння архиєрей звернувся до парафіян із повчальним словом: «Святий Миколай — один із найбільш шанованих святих у світі. Він жив у IV столітті, однак памʼять про нього, мов червона нитка, проходить крізь друге тисячоліття християнської історії. В Італії сьогодні нараховується приблизно 273 тисячі чоловіків з іменем Нікола. В Україні у минулому столітті ім’я Микола посідало перше місце серед чоловічих імен — майже два мільйони новонароджених були зареєстровані з цим ім’ям».
Владика наголосив, що святий Миколай є повною протилежністю до безумного багача з євангельської притчі, яку читали цієї неділі:
«Ця притча — монолог багача з самим собою, який вражає кількістю займенників першої особи: „куди мені зібрати урожай мій“, „зруйную житниці мої“, „зберу весь хліб мій і все добро моє“, „я зруйную“, „я збудую“, „я зберу“, „я скажу душі моїй…“ Програма багача може бути ближчою до нас, ніж здається, адже й у нашому житті може панувати це „я“, „моє“, „мені“, „моя вигода“, що ховається глибоко в серці як життєва програма накопичення й самозабезпечення. У такому зосередженні на собі важко уявити готовність ділитися з тими, хто не має нічого. Безумність багача полягає в тому, що він ставить у центр свого життя лише себе: „я“, „мій“, „моє“. Для нього не існує інших людей: ні „ти“, ні „він“, ні „ми“, ні „вони“. Але в реальному житті це не так. Інші завжди нас випереджають. „Ти“ випереджає „я“. Дитина існує і відчуває свою цінність тому, що її любить мама: „Ти мене любиш — отже, я є хтось“. Без „ти“ немає „я“.
Людина отримує все від багатьох інших: від батьків, братів і сестер, сусідів, учителів. Нас випереджає земля, яка дає свої плоди. Без води, повітря, сонця, дня і ночі наше життя було б неможливим. Тому вся реальність промовляє: «Не будь нерозумним, не замикайся тільки у своєму „я“, „моє“, „мені“…» Та є ще інший, великий «Ти» — Бог, про якого людина часто забуває. Він є початком усього буття. Людина так занурюється у своє «я», що каже: «Бога немає». Тому саме «я» стає на місце Бога. Псалмоспівець каже: «Безумний говорить у своїм серці: „Немає Бога!“» (Пс 14, 1).»
Проповідник продовжив: «Сучасний атеїзм будується саме на абсолютному „я“, на принципі: „Я мислю — отже, існую“. Але це „я“ є надзвичайно небезпечним. Воно є коренем малих та великих воєн і здатне спалити світ ядерним вогнем. Коли Ісус навчає молитви, Він усуває слова „я“, „моє“ і ставить натомість „Ти“ — „нам“: „Отче наш“, „нехай святиться ім’я Твоє“, „нехай буде воля Твоя“, „хліб наш насущний дай нам“, „прости нам провини наші“. Християнське життя починається там, де закінчується наша самодостатність.
У всьому цьому маємо надзвичайний приклад святого Миколая. Він мав справжню Божу мудрість — дуже далеку від безумного багача. Його родина була заможною, але він не говорив: «я зібрав», «я збудував», «моє царство», «моя воля». Те, що отримав у спадок, стало «хлібом нашим» — для тих, хто потребує. Він є втіленням Божої любові, обличчям люблячого Отця і вчителем милосердя.
Візьмімо до серця також слова апостола Павла з листа до Ефесян: «Прокинься, о сплячий, і встань із мертвих, і Христос освітить тебе!» Тож поводьмося мудро, використовуючи час, бо дні лихі». Просімо святого Миколая про всі наші потреби, а передусім — про любов, що походить з небес і здатна зціляти, прощати та перемагати будь-які біди — особисті і народні» — мовив на завершення проповідник.
Після Літургії настала найбільш очікувана мить — до храму завітав Святий Миколай. Діти, які готуються до Першої Сповіді та урочистого Святого Причастя, підготували для святого Миколая вірші та пісні, висловлюючи йому вдячність і любов. Це свято стало чудовим нагадуванням про важливість добрих учинків, милосердя та любові до ближнього. Воно принесло не лише подарунки, але й духовне збагачення, яке надихатиме парафіян на добрі справи впродовж усього року.
Прес-служба парафії Катедрального храму
