Владика Діонісій Ляхович із душпастирським візитом відвідав громаду в місті К’яварі

17 жовтня 2024

12 жовтня 2024 року Апостольський Екзарх Владика Діонісій Ляхович здійснив душпастирський візит до української громади міста К’яварі. Владика очолив для вірних Божественну Літургію та вручив подячну грамоту душпастирю спільноти отцю Віталію Тарасенку за його віддане душпастирське служіння.

Владика Діонісій звернувся до вірних із проповіддю на важливу тему любові до ворогів. Він наголосив, що справжній християнин, навіть під час війни, повинен прагнути чинити добро і не допускати ненависті до ворога, хоча захист ближнього та батьківщини залишається моральним обов’язком. Особливо підкреслив, що любов до ворогів — це не лише емоція, а конкретні дії, спрямовані на допомогу потребуючим, навіть коли це непросто.

«В Євангелії від Луки після заклику до любові наявне уточнення: „Любіть ворогів ваших, добро чиніть тим, які вас ненавидять“ (Лк 6:27). Отже, любити — це чинити добро. Любов, про яку йдеться і в Старому, і в Новому Завіті, є дуже практичною настановою: „Не любімо словом, ані язиком, лише ділом і правдою“ (1 Йо 3:18). Вияв любові до ближнього полягає в нашому конкретному ставленні, допомозі людині в її потребах — не тому, що вона на це заслуговує, а тому, що вона цього потребує» — наголосив архипастир.

Під час проповіді Владика закликав вірних не плекати ненависті до ворогів, але перемагати зло добром. «Надзвичайно важливо, щоб лукавий не заходив також до нашого серця. Ми прийняли Святого Духа, і ми на Божественній Літургії просимо, „щоб зійшов на нас, і на святі дари“, тож ми запрошені не дозволяти, щоб до нашого серця заходив дух лукавий, злий дух: „Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром“ (Рим 12:21). Апостол підкріплює цю тезу цитатою з Приповідок 25:21–22: „Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, як хоче пити, подай води напитись, бо ти нагромадиш на його голову вугілля гаряче, і Господь заплатить тобі“.

Отже, любов до ворогів — це процес, який вимагає глибини віри, надії, любові. Це дорога, яка вимагає вправляння у чеснотах, навернення, покори. Цей шлях є важким для кожного і для мене він непростий. Це не тільки на війні, а, навіть, у найменших щоденних сутичках з нашими ближніми. І тому Ісус каже у сьогоднішній Євангелії: «Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж, бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять» (Лк 6.32–33)».

На завершення проповідник закликав багато молитися за завершення війни та справедливий мир, а не просто за перемогу, побажавши, щоби спільнота, Церква у Кʼяварі, була «місцем зустрічі з Богом та з нашими ближніми». «Церква — це місце, де взаємно себе лікуємо від наших колючок та наших сутичок і молимось за справжній Божий мир, за встановлення Божого Царства не землі: Царства Любові, милосердя, доброти, істини, навіть любові до ворогів».