Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Владика Діонісій Ляхович освятив парафіяльні приміщення для української громади в Сомма Везувіана
28 січня 2024
27 січня в українській громаді, що в Сомма Везувіана (регіон Кампанія), Владика Діонісій Ляхович, Апостольський Екзарх для українців-католиків візантійського обряду, очолив Архиєрейську Божественну Літургію, після якої освятив священниче помешкання та парафіяльні приміщення.
Участь в богослужінні взяв о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ, Протосинкел Екзархату, о. Ігор Стус, протопресвітер Неаполітанського деканату, о. Максим Колодчак, капелан громад в містах Сомма-Везув’яна, Марильяно, Нола, Сан-Джузеппе-Везув’яно, та інші душпастирі даного деканату.
Під час проповіді Владика Діонсій виголосив духовну науку, роздумуючи над притчею про блудного сина: «Батько є головною дієвою особою притчі. Ісус, оповідаючи цю притчу, має на увазі свого Небесного Отця. Отець, не задумуючись, милосердиться над блудним сином, і коли той повертається з блудної дороги, то Він перший „біжить йому на зустріч, на шию кидається і цілує його“ (Лк 15,20)».
Єпископ додав, іншими дійовими особами цієї притчі є два сини: «Один блудний, а другий, здається, добрий. Ми, звичайно,»кидаємо каменем» в блудного сина, який прогайнував половину майна свого батька, пропивши та живучи розпусно. Проте, другий син не такий вже праведний, як ми, на перший погляд, можемо собі уявляти. Звичайно, він не прогайнував частини майна свого батька, був завжди йому вірний, працював разом з ним, займався наймитами, не пив, не гуляв з блудницями. Але, що тоді поганого в цьому вірному сині? Найбільший його порок є саме заздрість з того, що батько справив бенкет для блудного брата».
У своєму пастирському слові Владика Діонісій пояснив, ця притча запрошує нас повернутися до милосердного батька, яким є Небесний Отець. «Навіть той син, що залишився у домі отця, потребує визнати, що він є грішником. Не повинен він хвалитися, а ще менше заздрити», — додав він.
Апостольський Екзарх також підкреслив, що цими днями, ми переживатимемо 106-ту річницю бою під Крутами (29 або 30 січня 1918 року) на залізничній платформі, де перебувало 520 українських вояків. Це був загін, що складався із київських студентів та козаків, який зупинив наступ чотирьохтисячного підрозділу російської Червоної армії. Завдяки героїзму цих бійців вдалося стримати наступ більшовиків на Київ на чотири дні, за які вдалося підписати Бретський мирний договір.
«Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин. Сучасників особливо вразило поховання 27 сильних в повному розквіті сил юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями», — зазначив Владика Діонісій.
Єпископ також наголосив, що любов може діяти на війні: «Якщо ворог нападає на мого брата, я не можу бути байдужим. З любові до мого брата, я буду його захищати, навіть завдаючи ворогові смерть. Так само, як ворог нападає на мою країну, я маю обов’язок її захищати. Не можу бути дезертиром! Тому бій під Крутами — це геройство, і вияв найбільшої любові».
Наприкінці богослужіння Протосинкел Екзархату подякував о. Максимові за його ревне служіння в чотирьох повірених йому громадах та його внесок у відновлення приміщень та храмів, якими користуються українські вірні в даному регіоні Італії.
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату
