Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Владика Діонісій Ляхович відвідав з душпастирським візитом українські громади в Тренто та Больцано
16 грудня 2024
15 грудня до української церковної громади м. Тренто завітав з пасторальним візитом Владика Діонісій Ляхович, Апостольський Екзарх. Перед початком Божественної Літургії Єпископ сповідав вірян і освятив ікони, придбані за пожертви парафіян. Привітати Владику прийшли наймолодші члени громади, а також від імені вірян звернулися священники парафії — отець Августин Бабʼяк та отець Павло Гачан.
У своїй проповіді Владика привітав молитовну спільноту «Матері в молитві», яка цього дня відзначала 11-річчя свого заснування.
Владика Діонісій зосередив свою проповідь на значенні ікон у храмі, їх ролі під час Божественної Літургії та особистої молитви. «Ікони відкривають нам доступ до нового життєвого простору — простору небесного Царства, де немає болю, печалі, злоби та війни», — підкреслив Владика. За його словами, ікони є віконцями у вічність, через які небо сходить на землю, а ми підносимося до небес. Вони нагадують про світ любові, доброти, правди, справедливості, світла і краси, до якого ми всі покликані. У своїй проповіді він наголосив, що молитва перед іконами — це унікальна можливість вступити в розмову з Богом і святими. «Коли ми стаємо чи клякаємо перед іконою, ми запрошені дати себе пробити їхнім поглядом», — зазначив Владика, посилаючись на слова пророка: «Говори, Господи, твій слухає». Це отже, молитва, розмова з Богом і зі всіма святими. Якщо послухали маємо право говорити: просити, перепрошувати, дякувати і прославляти. Ця взаємодія з іконою, за словами Владики, є нагодою перепросити, прославити Господа, а головне — відкрити перед Ним усе своє життя. «Перед іконами ми можемо звільнитися від життєвої печалі та наповнити своє серце Божою любов’ю, добротою, красою і світлом. Це місце, де черпаємо нову наснагу до життя», — зазначив він.
У своїй проповіді Єпископ торкнувся теми Ювілею «Надії, яка не засоромиться», що розпочнеться на Навечіря Різдва у Ватикані під проводом Папи Франциска. Він наголосив на значенні надії як рушійної сили християнського життя, звернувшись до образної історії, написаної французьким письменником Шарлем Пеґі. «Віра, Надія і Любов — це три сестри, — розповідає автор. — Двоє старших, Віра і Любов, йдуть скраю, а маленька Надія — посередині. Здається, що саме старші ведуть молодшу, але насправді це вона всіх тягне за собою. Бо якщо надії забракне, все зупиняється». Владика підкреслив, без надії можуть зупинитися віра і любов.
На завершення проповідницького слова проповідник роздумував про Різдво та трагічні події, які переживає Україна через війну. Він закликав вірян цього року особливо осмислити слова пісні «З нами Бог!», яка відкриває таїнство Воплочення. «Коли на війні кидають бомби на наші домівки, ракети руйнують міста, а невинні люди, наші діти гинуть, — наголосив Владика, — саме тоді Бог з нами. Він страждає разом із нами, переживає смерть і змушений тікати в нові „єгипти“, бо нині з’явилися нові „Іроди злосливі“». Владика закликав підносити серця до Бога, довіряючи Його присутності навіть у найважчих обставинах. „Ісус навчив нас молитись, щоб визволитися від лукавого Ірода, але також захищати своїх братів і сестер. Любов до свого народу може вимагати найвищої жертви: віддати своє життя за ближніх, адже „ніхто не може любити більше, ніж той, хто за друзів своє життя віддає“ (Йо 15,13)“.
Цього ж дня, Владика Діонсій також відвідав громаду м. Больцано. Під час своєї проповіді для громади Болцано Владика Діонісій звернувся до важливих тем, які сьогодні переживає український народ, — Ювілею Надії, Різдва та війни в Україні. Однак цього разу, він поділився глибокими роздумами над недільною Євангелією, зокрема на тему притчі про чоловіка, який справив велику вечерю та запросив багатьох.
Владика пригадав, як запрошені на вечерю почали відмовлятися, зокрема через важливі житейські справи. Він підкреслив, що хоч ці справи і є важливими, їх не можна ставити на перше місце, роблячи їх абсолютними. Коли людина ставить земні турботи вище за духовні цінності, це може віддалити її від Царства Божого.
