Владика Діонісій освятив копію Чудотворної Жировицької ікони Божої Матері в катедральному храмі

Таким чином, в другу неділю Великого посту, відбулася урочиста Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Преосвященний Владика Діонісій Ляхович, єпископ-емерит Апостольського Екзархату. Разом із ним служили: о. Ігор Гінда, а також диякони Іван Височанський та Марек Богоданя. Перед початком Божественної Літургії Владика Діонісій звершив освячення богослужбового одягу для вівтарників, які своїм служінням перед престолом Господнім виражають велич і глибину східної традиції. «Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса — діло рук Твоїх. Вони загинуть, Ти ж перебуваєш. Усі вони, немов одежа, постаріють, як одежу, їх переміниш, і вони зміняться, але Ти — той самий, і літа Твої не закінчаться» (Євр. 1:10–12), — згадав Владика слова Апостола, підкреслюючи незмінність і вічність Бога.

Архієрей наголосив, що все створене є тимчасовим: «Світло сходить і заходить, життя починається і завершується. Людина народжується, живе своє земне життя, а потім, наче одежина, згортається і відходить. Це стосується всіх — священників, єпископів, правителів. Навіть найбільші імперії та тирани, що здаються непохитними, минуть». Владика застеріг від ілюзій вічного земного існування, особливо в епоху наукового прогресу: «Якими б не були наукові досягнення, навіть якщо за допомогою нанотехнологій люди намагатимуться продовжити життя і не старіти, це може обернутися стражданням. Якщо не навчитися любити людей молодими, то в старості вони будуть самотніми та страждатимуть, можливо, навіть доведені до самознищення. Це буде пекло».

Далі Владика звернувся до євангельської історії про оздоровлення розслабленого. «Ісус, побачивши їхню віру — віру тих чоловіків, — бо розслаблений вже навіть не міг нічого сказати, промовив до нього: „Сину, відпускаються тобі гріхи твої“. Але коли Він це сказав, почалася суперечка з книжниками, які думали: „Хто такий Ісус, адже лише Бог може прощати гріхи, а не людина?“. Проте Ісус, знаючи їхні думки, сказав: „Щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи“, — і звернувся до розслабленого: „Встань, візьми своє ліжко і йди до свого дому“». Проповідник наголосив на важливості усвідомлення нашого духовного синівства перед Богом. Він звернув увагу на євангельську історію про зцілення розслабленого, підкреслюючи значення слів Ісуса: „Сину, відпускаються тобі гріхи твої“. „Ісус не називає його „рабе“ чи „грішнику“, а говорить: „Сину“. Це показує, що ми — сини й дочки Божі, а не забуті чи відкинені. Ми не є непотрібними. Ми створені на образ і подобу Божу, і тому маємо велику гідність“, — зазначив Владика. Він підкреслив, що Господь створив нас трохи нижчими від ангелів, як про це говорить Святе Письмо. Це покликання до життя у свідомості нашого духовного синівства. „Ми — сини Божі, а не чужинці“, — наголосив Архієрей.

Далі Владика звернув увагу на ще одне слово Ісуса, яке має особливе значення: «Кажу тобі, встань». У грецькій мові це звучить як ἐγείρω (egeiró) — слово, що означає не просто фізичне підняття, а воскресіння, пробудження до нового життя. «Це заклик не просто піднятися фізично, а відродитися духовно, залишити пасивність і вступити в нове життя. Не лежати — встати. Воскреснути. Тим самим словом Христос воскрешав людей до нового життя. І це слово — „встань“ — звернене також до нас», — пояснив єпископ. Він наголосив, що кожен гріх у певний спосіб паралізує людину. «Так само гріх спаралізував і того розслабленого. Він навіть не міг говорити, а інші чоловіки принесли його до Ісуса. І саме через їхню віру Ісус прощає йому гріхи. Він не мав сил знайти віру сам, але знайшов її в тих, хто його приніс», — зазначив він.

На завершення Владика поділився особистими словами про свій шлях: «Я дуже прошу вас прийняти Єпископа Григорія з відкритим серцем, щоб він відчував себе впевнено серед вас. Найважливіше — щоб він мав ту ж підтримку, яку мав я. Тому ми передаємо йому все». «Тепер я вступаю в новий етап. Мій девіз завжди був: „Я серед вас, як той, хто служить“. Але тепер настав час, коли я мушу змінити цей девіз. Тепер я не тільки можу служити — я мушу також приймати служіння від інших. Але цей етап не означає відречення чи відсутності. Бо я маю обов’язок за вас молитися. І доки матиму сили, буду допомагати — чи то словом, чи реколекціями, чи місійною працею», — додав промовець.

Він також зазначив: «Церква належить Христу, а не мені. Я лише був тим, хто служить. І коли моє служіння завершилося, згідно зі словами Христа, маю сказати: „Ми лише слуги непотрібні. Ми зробили те, що було потрібно зробити“ (Лк 17:10). Отже, служіння триває лише до певного часу, а потім передається іншим».

Після богослужіння відбувся Чин освячення копії Чудотворної Жировицької ікони Божої Матері з молитвами про допомогу, заступництво, мир і спокій. Наприкінці відбулася катехизація, яку провадив о. Ігор Гінда, студент Дипломатичної академії при Святому Престолі у Ватикані. Він поділився з присутніми інформацією про завдання та виклики, що стоять перед цією установою, а також розповів про її функціонування. Особливу увагу він приділив питанням збереження моральних і духовних принципів у процесах глобалізації та політичної нестабільності, мирному врегулюванню конфліктів і гуманітарним аспектам, що в особливий спосіб стосуються України.

За матеріалами прес-служби Катедрального храму Жировицької Божої Матері та святих мучеників Сергія і Вакха

Дивіться також

27 березня Владика Григорій Комар призначив Канцлера і Судового вікарія Апостольського Екзархату 17 березня «Ми — сини Божі, а не чужинці. Ми створені на образ і подобу Божу, і тому маємо велику гідність», — Владика Діонісій Ляхович 16 березня Перший освітній форум Апостольського Екзархату Італії: збереження духовної та національної ідентичності