Владика Діонісій відкрив Ювілейний рік у Катедральному храмі Апостольського Екзархату

Екзарх знаменував двері храму хрестом, відчинив їх і разом з духовенством та вірними зайшов у храм. Під час Чину Єпископ зачитав молитву на благословення Ювілейного року. Пізніше о. Любомир Костюк, парох храму, на доручення Єпископа зачитав уривок із папської булли «Spes non confundit» («Надія ж не засоромить»). На молінні також був присутній о. Святослав Макар, віцепарох храму.

  Проповідь про надію та духовне відновлення

Звертаючись до вірних у часі проповіді, Владика розповів їм про походження традиції святкування Ювілейного року та про те, як відбуватиметься його відзначення в Екзархаті. У своїй проповіді він звернувся до громади із важливим оголошенням: дві українські церкви — храм в Римі (Катедральний храм Жировицької Божої Матері і св. мчч. Сергія і Вакха, Piazza della Madonna dei Monti 3, 00184 Roma, Italia) та храм у Болоньї (Парафіяльний храм св. Архистратига Михаїла м. Болонья, Via de’ Leprosetti, 2, 40125 Bologna, Italia) — стануть центрами духовного життя під час Ювілейного року в Апостольському Екзархаті. Як зазначив Владика, щодня в цих храмах буде присутній священник для сповіді. Для зручності будуть визначені години, проте навіть поза цим часом віряни матимуть змогу отримати Святі Таїнства. «Цей рік — це час благодаті, щоб ми могли відновити життя і надію», — підкреслив Владика Діонісій, закликаючи всіх скористатися можливістю духовного оновлення.

У кожного з нас у житті трапляються моменти радості та успіху, коли все здається легким і світлим. Але є й інший бік життя — дні труднощів, поразок, і навіть моментів, коли віра піддається випробуванню. Проповідник згадав слова апостола Павла, який, попри великі досягнення у поширенні Євангелія, також переживав моменти слабкості. Павло мав свою «колючку» — щось, що завжди пригнічувало його і викликало біль. Він неодноразово благав Господа забрати цей тягар, але відповідь Бога була іншою: «Вистачить тобі моєї благодаті». За словами Владики Діонісія, благодать Божа та Дух Святий завжди з нами, навіть коли нам здається, що сили більше немає. Надія, укорінена у вірі, ніколи не засоромить, бо вона є джерелом життя, витримки та відновлення.

Паломники надії

У своїй проповіді Єпископ наголосив на важливості надії — тієї духовної сили, яка підтримує нас у найважчі моменти й дає змогу відновитися навіть після поразок. Він нагадав, що, попри життєві виклики, труднощі чи навіть несправедливості, які можуть трапитися на нашому шляху, надія завжди є незламною опорою. Вона допомагає нам піднятися, відновити віру і знову рухатися вперед.»Можуть нас побити, закопати, потоптати, але надія завжди нас підтримує і воскрешає,» — сказав Апостольський Екзарх, наголошуючи, що саме надія на Господа є джерелом нашої сили та впевненості. Особливим місцем для відновлення цієї надії він назвав храм, до якого кожен з нас може прийти, аби відчути Божу любов і благодать. Владика закликав бути «паломниками надії» — людьми, які несуть у світ цю впевненість і діляться Божою любов’ю з іншими.

Владика підкреслив: «Надія, яка приходить від Господа, ніколи не розчаровує, навіть у наших невдачах і обмеженнях.» Промовець згадав про святі двері, які відкриваються у чотирьох базиліках Риму під час Ювілейного року, надаючи особливу можливість для всіх вірян прийти до Бога у молитві й отримати благодать. Особливу увагу він приділив темі підтримки тих, хто перебуває у складних життєвих ситуаціях. Владика закликав вірян відвідувати хворих, тих, хто прикуті до ліжка, і тих, хто перебуває у в’язницях, підкреслюючи, що такі вчинки є важливими для нашого духовного зростання.

Відповідальність людини та вибір між добром і злом

У своїй проповіді Владика наголосив на глибокій істині: милосердя і спасіння від Бога призначені для кожної людини. Господь не робить винятків і прагне дарувати свою любов кожному, незалежно від обставин чи минулого. Однак, як підкреслив Владика, важливо пам’ятати про відповідальність людини. Бог наділив нас розумом і свободою волі, що робить нас здатними прийняти чи відкинути Його любов. «Господь чекає на відповідь людини,» — зауважив Владика, — «адже двері нашого серця можна відкрити лише зсередини». «Серце людини не може бути порожнім, «— підкреслив Владика. Воно завжди прагне наповнення, і наше завдання — прийняти слово Святого Духа, що дає справжню повноту і мир. Однак, як застеріг Владика, якщо людина відмовляється від Божої любові і впускає до свого серця зло, її дії починають відображати природу зла. „Хто приймає диявола до свого серця, буде діяти як диявол,“ — зазначив він.

Сатана, на відміну від Бога, не приносить життя чи істини. «Сатана не вміє давати життя, тільки вбивати. Він не здатний говорити правду, лише брехати, «— підкреслив Владика. Це яскраве протиставлення світла Божої любові та темряви гріха служить нагадуванням про те, як важливо обирати сторону Бога у своєму житті. Він чітко підкреслив, що сатана не здатний створювати любов або добро, а лише ненависть, розпач і темряву. Пекло, як він підкреслив, не починається десь у потойбічному світі — воно часто зароджується вже тут, на землі. «Навіть наші воїни, які повертаються з фронту, говорять: яке пекло? Воно вже є тут, «— нагадав Владика.

Храм як місце відновлення та духовної сили

Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату

Дивіться також

30 грудня Пресвята Богородиця — Мати надії 30 грудня Біблійно-богословське осмислення чесноти надії 30 грудня Біблійно-богословське значення ювілейного року