Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Владика Григорій Комар у Велику п’ятницю: «Через Його страждання нам відкрито Небесне Царство»
18 квітня 2025
18 квітня 2025 року, у Велику п’ятницю, Владика Григорій Комар, Апостольський Адміністратор для Екзархату в Італії, очолив Вечірню з виставленням плащаниці в Катедральному храмі Жировицької Божої Матері і Святих Мучеників Сергія і Вакха в Римі.
З ним співслужили о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ, Протосинкел Апостольського Екзархату, о. Любомир Костюк, адміністратор парафії Жировицької Божої Матері й святих мучеників Сергія і Вакха, о. Святослав Макар, віцепарох Катедрального храму Жировицької Божої Матері та святих мучеників Сергія і Вакха.
«У цей літургійний час, коли Церква заглиблюється у Таїнство страждань нашого Спасителя — страждань, які стали нашим визволенням від гріха. Через ці страждання Господь відкрив нам Небесне Царство», — сказав Владика на початку проповіді.
«Хто Він є?». «Це ж саме питання ставили і сучасники Ісуса — ті, хто стояв на Голгофі понад дві тисячі років тому. Вони шукали відповіді, але бачили Христа по-різному. Первосвященники та релігійна еліта вбачали в Ньому бунтівника, порушника старозавітнього закону. Пилат дивився на Нього як на політичного заколотника, який сіє неспокій. І ми бачимо, що офіційна провина, за яку Його було розіп’ято, була політичною», — зазначив Владика.
Владика Григорій продовжив роздуми над тим, як по-різному люди сприймали Ісуса у день Його страстей:
«На Христі написали: Ісус Назарянин, Цар Юдейський. Для Його учнів Він був Учителем. Для Пресвятої Богородиці, яка стояла біля Хреста — це був Її улюблений Син. Напевно, для багатьох, хто спостерігав за всім здалеку, Він залишався просто незнайомцем. Вони були там з цікавості, спостерігаючи за ходом публічної страти».
Не обминув проповідник і постаті римських воїнів:
«І навіть для тих, хто здійснював кару розп’яття, Ісус був спершу лише одним із засуджених. Лише пізніше, після смерті, римський сотник скаже: Це справді був Син Божий». Він звернув увагу на глибокий зміст численних біблійних читань і піснеспівів, які лунають цього дня у храмах: «Ми сьогодні дуже багато читали різних біблійних текстів. Хтось, може, й подумав: чому так довго, навіщо так багато уривків зі Святого Письма? А причина дуже проста, дорогі брати та сестри — Церква хоче допомогти нам через Боже Слово пізнати, ким є Ісус, Той, кого розіп’яли на Хресті».
Особливий акцент Владика зробив на образі Ісуса як Нового Адама, якому Церква пропонує вдивлятися у світлі Старого і Нового Завіту:
«Коли ми уважно слухали ці тексти, коли співали стихири, Церква провадила нас до глибшого розуміння: Ісус — це Новий Адам, нова людина. Це дуже важливо. Бо коли Пилат вивів Ісуса на осуд, він сказав: Ecce Homo — Ось Чоловік».
«Через першого Адама людство впало, віддалилося від Бога, втратило життя. Але через Ісуса, Нового Адама, нам повернено близькість до Отця, відкрито шлях до Воскресіння», — сказав Владика Григорій.
Продовжуючи духовні роздуми, Апостольський Адміністратор відкрив перед вірними глибокий символізм страстей Христових у світлі біблійної оповіді про Адама і Єву:
«Сьогодні Господь приходить як Новий Адам — щоб повернути нам близькість із Богом, щоб відродити нас як новий Божий народ».
Згадавши образ створення жінки з боку Адама у раю, Владика звернув увагу на містичний зв’язок із розп’яттям:
«У раю Господь Бог відкрив бік Адама, і з ребра створив йому жінку. Нині ми бачимо, як римський сотник проколює бік нашого Спасителя — і витікає кров і вода. Це — символ двох Таїнств: Хрещення і Євхаристії».
Саме в цю мить, наголосив Владика, народжується Церква — нова Єва, яка вже не веде до гріха, а провадить до святості:
«Стара Єва спокусила Адама до гріха, а нова Єва — Церква — веде нас до неба, дарує Таїнства, які ми приймаємо як плоди Жертви нашого Спасителя. У Хрещенні і Євхаристії ми народжуємося як новий Божий народ».
Владика пригадав слова Господа до Адама після гріхопадіння — про терни, які породить земля:
«І сьогодні ми бачимо ті терни. Вони сплелися у вінець і вп’ялися в голову нашого Спасителя. Але з болю народжується надія. І з Хреста — життя».
Промовець звернув увагу на глибинний зміст Христової жертви як досконалого священника і досконалої жертви:
«На голову Ісуса покладено терновий вінець. Цей Новий Адам бере на себе гріх старого Адама — з усіма його наслідками, з тим терном, із прокляттям, щоб нас визволити. Щоб ми знову стали Божими», — підкреслив Архиєрей.
Єпископ окреслив Христа як справжнього, вічного Первосвященника, який несе не символічну, а справжню, живу і цілковиту жертву:
«Господь — це правдивий Божий Первосвященник. Не такий, якого обирали люди, але Той, Хто приносить найдосконалішу жертву. І цією жертвою є Він сам. Усі жертви, які приносилися в Єрусалимському храмі, не могли остаточно визволити людину від гріха і прокляття».
У проповіді Владика Григорій Комар звернув увагу на важливу деталь, згадану в Євангелії: одяг Ісуса, який воїни розділили між собою:
«Навіть Його одяг — не випадковість. Євангеліст Матей згадує, що він був витканий зверху донизу — без швів. Саме такий одяг носили священники у храмі. І ця деталь говорить нам, що Ісус — правдивий Первосвященник».
Цей символізм переходить у глибше розуміння Хреста — як жертовника:
«Хрест — це не просто знаряддя страти. Це жертівник. Саме на ньому Христос — як священник і жертва — приносить себе за спасіння світу. Не у видимому храмі, а у небесній святині».
Згадуючи традицію пасхальних жертв у Єрусалимському храмі, Архиєрей підкреслив:
«Ісус помирає саме тоді, коли в храмі жертвували пасхальних агнців. Бо Він — справжній Агнець Божий, який бере на себе гріх світу. Він — жива Пасха».
Згадуючи євангельські події Страсної П’ятниці, Владика Григорій звернув увагу на глибокий контраст між формальною підготовкою до Пасхи, яку здійснювали юдейські первосвященники, та справжньою Пасхою, що звершувалась на Голготі:
«Навіть ті, хто осудили Ісуса — первосвященники і старшини народу — не зайшли до Пилата, бо не хотіли осквернитися, щоб мати змогу їсти Пасху. Вони готувалися до свята, але справжній Агнець Божий уже стояв перед ними». «Цього разу жертва приноситься не в храмі, а на хресті. Це не символічна жертва, а правдива. Це — істинний Агнець Божий, про якого Іван Хреститель сказав: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх світу».
Навіть найменші деталі страстей Христових, за словами Архиєрея, глибоко символічні:
«У Євангелії читаємо, що Його кості не були поламані — це чітке виконання Пасхального передпису: жодної кості Агнця не ламати. Бо Він — істинна Пасха, принесена раз і назавжди за всіх».
Поглиблюючи роздуми над Христовими страстями, Владика Григорій Комар звернув увагу на деталі, які у Страсну П’ятницю набувають пророчого значення:
«Гості пасхальних агнців не ламали кісток, щоб ще раз підкреслити: справжнім Пасхальним Агнцем є Христос. І не лише Агнець — Він і Цар. Такий, що не заперечує свого царського звання, але переосмислює його через служіння». У розмові з Пилатом Ісус не відмовляється від титулу: «Коли Пилат запитав: Чи ти — Цар Юдейський? , Ісус відповів: Ти кажеш. Тобто — так, це правда. Але Його царство не таке, як уявляли собі люди».
Архиєрей підкреслив, що Христос виявляє свою царську велич не в зовнішньому блиску, а в глибокому смиренні:
«Ісус — не цар у короні з золота, а в терновім вінці. Він не сидить на троні, а стоїть на колінах, щоб омивати ноги своїм учням. Де ще ми бачимо царя, який чинить діло раба?». «Перший Адам хотів бути як Бог. А Новий Адам, Христос, став як слуга. Саме тому Він — істинний Цар», — підсумував Владика.
Владика Григорій наголосив: Ісус Христос — це не просто Цар і Первосвященник, а Бог, який добровільно принижує себе з любові до людини.
«Цей правдивий Бог і Цар зменшує себе. Він стає на коліна. Як говорить апостол Павло, Він, бувши Богом, не вважав за здобич бути рівним Богові, але умалив себе, ставши слугою, ставши слухняним аж до смерті — і то смерті на хресті», — сказав він.
Особливої глибини набула згадка про жінку-грішницю, яка напередодні смерті Ісуса помазала Його миром:
«Його не помазали у царському палаці. Його помазала грішниця, миром — перед смертю. Як колись помазували царів на царство. А коли інші нарікали, чого вона це зробила, Ісус відповів: Лишіть її. Вона це зробила на мій похорон». Цей момент став символом гідності, яку Бог повертає тим, кого світ вважає «останніми»: «І Господь приймає цю велику послугу — з рук жінки, яку світ не помічав. Вона була ніким. Але для Бога — вона стала першою. Бо любов — це те, що бачить Бог», — завершив Владика.
На завершення своєї проповіді у Велику П’ятницю Владика Григорій Комар звернув увагу на ще один парадокс Христа — Царя, Який приймає смерть на хресті поруч із розбійниками:
«Апостоли Яків і Йоан хотіли сидіти по правиці й лівиці Ісуса в Його царстві. Вони, як і багато з нас, уявляли собі царство за людською логікою — перші місця, слава, влада. Але Христове царство — не від цього світу».
«Коли Христос входить у свою славу, коли звершує перемогу через хрест, по Його правиці та лівиці — не апостоли, а розбійники. Це ще раз показує: усе сьогодні — по-інакшому, по-особливому. Не за людським розрахунком, а за Божим промислом».
Він підкреслив, що сьогодні — це день, коли ми покликані не лише споглядати, але стати поруч Розіп’ятого:
«Ми прийшли сьогодні, щоб бути поруч нашого Царя — Нового Адама, Первосвященника. Прийшли, щоб на нас зійшла благодать Його хресної жертви. І щоб, цілувавши Плащаницю, ми не просто виконали обряд, а промовили своїм серцем: Господи, дякую Тобі. Я хочу відповісти Тобі на Твою любов — своєю любов’ю».
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату
