Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
Владика Григорій у Ліворно освятив новий храм для української громади
4 травня 2026
3 травня в українській громаді Ліворно відбулася важлива подія не лише для місцевої парафії, але й для всього Апостольського Екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії — Чин освячення нового храму святих рівноапостольних Володимира і Ольги.
Очолив святкове богослужіння владика Григорій Комар, Апостольський Адміністратор Апостольського Екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії. Разом із ним співслужили монсеньйор Сімоне Джусті, єпископ дієцезії Ліворно, та численне духовенство. Чин обмивання престолу звершили два архієреї. На запрошення о. Юрія Мачалаби, душпастиря громади в Ліворно, у богослужінні взяли участь о. Михайло Бойко, декан Флорентійсько-Болонського деканату, та о. Василь Гушуватий, декан Римського деканату.
Під час проповіді владика Григорій звернувся до історії стародавнього Ізраїлю, пояснюючи витоки розділення між юдеями та самарянами. За його словами, колись існувало єдине царство Давида і Соломона, яке згодом розпалося на Північне та Південне царства. Північне царство було знищене ассирійцями ще у VIII столітті до народження Христа. Частину населення було взято в полон, а на їхні землі переселено інші народи, що спричинило змішування населення та поступову асиміляцію. Владика підкреслив, що подібні процеси були відомі в історії людства і пізніше, коли одні народи витіснялися зі своєї землі, а інші переселялися на їхнє місце. Унаслідок цього мешканці Північного царства змішалися з іншими народами та частково втратили свою релігійну ідентичність.
Між юдеями та самарянами, як наголосив єпископ, сформувалася ворожнеча, яка проявлялася у відсутності будь-якого спілкування та взаємних стосунків. У продовження своєї проповіді владика Григорій звернув увагу на євангельський епізод, який різко контрастує з багатовіковою ворожнечею між юдеями та самарянами. Він нагадав, що в часи Ісуса ці дві спільноти майже не мали жодних контактів через історичні та релігійні поділи. Саме тому подія біля криниці Якова є настільки несподіваною. «І саме тут стається щось несподіване — Ісус починає розмову з самарянкою і просить у неї води», — підкреслив він.
Проповідник зазначив, що така поведінка була незвичною для тогочасного суспільства не лише через давню ворожнечу між народами, а й через соціальні норми: учителеві не годилося публічно звертатися до жінки, тим паче до жінки з сумнівною репутацією. У проповіді було наголошено, що самарянка була вражена такою ініціативою і відповіла з подивом: «Як Ти, юдей, просиш напитися в мене, самарянки?». Він підкреслив, що Господь долає всі соціальні, культурні та релігійні бар’єри, які розділяли людей того часу, і відкриває нову логіку стосунків — логіку дару і милосердя.
«Але Господь руйнує всі бар’єри і показує, що для Нього немає перепон, щоб дати живу воду кожній людині», — зазначив промовець. За його словами, Христос не поділяє людей на достойних і недостойних та не ставить перед ними попередніх умов чи вимог моральної досконалості як передумови для зустрічі з Ним. «Він не ділить людей на достойних і недостойних. Він не ставить умов: „Спочатку зміни своє життя“», — підкреслив владика Григорій.
У проповіді було наголошено, що ця «жива вода» символізує Божу благодать, яка не лише втамовує духовну спрагу людини, а й змінює саме джерело її внутрішнього життя. Особливу увагу проповідник звернув на зустріч Ісуса із самарянкою, яка відбувається в момент її самотності. Саме тоді, коли вона уникає людей, її знаходить Христос. «І там, де ми думаємо, що нас ніхто не бачить, — саме туди приходить Христос», — наголосив він. Ісус не засуджує, а дарує: «Я дам тобі воду живу», відкриваючи людині її гідність і цінність. Ключовим моментом стала правда, яку визнає самарянка: лише прийняття правди про себе відкриває шлях до зміни і зцілення.
Після цієї зустрічі вона залишає глечик і стає свідком Христа для інших, що, за словами владики, показує парадокс Євангелія — відкинута стає першою благовісницею. На завершення проповіді владика нагадав, що справжнє життя людини полягає у виконанні Божої волі та прийнятті «живої води» Божої благодаті.
Після Божественної Літургії прозвучало подячне слово. Далі отці окропили всіх присутніх свяченою водою. Святкування завершилося мируванням вірних, а також спільною святковою трапезою, яка супроводжувалася співом українських пісень.
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату
