Владика Григорій у Соборі Святої Софії: «У день цього свята, просимо Божу Матір вимолити у Свого Сина захист для тих, хто боронить нас і нашу Батьківщину»

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Слава Ісусу Христу!

Всесвітліші й всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Сьогодні ми святкуємо празник на честь Божої Матері — свято Її Покрову. Цей празник, окрім глибокого богословського змісту, має також і історичну основу. Бо цього дня ми згадуємо неодноразове заступництво Пресвятої Богородиці над мешканцями Константинополя.

Не раз бувало так в історії цього міста, що вороги облягали його. І коли здавалося, що поразка, трагедія та знищення є неминучими, що немає людської сили, яка могла би захистити народ від біди, на допомогу приходила Божа Матір. У Константинополі була церква, яка називалася Влахернською.

Там зберігалася риза — одяг Пречистої Діви Марії. І завжди, коли виникала небезпека чи особлива потреба, люди збиралися до цього храму, бо вірили, що присутність Богородиці в ньому є особливою. Це було місце, де Пречиста Діва вислуховує молитви своїх дітей.

Одного разу, під час такого всенічного моління, один із присутніх — святий Андрій Юродивий — мав видіння: Пресвята Богородиця підійшла до престолу, довго молилася, а потім зняла свій омофор і покрила ним людей, які благали Її заступництва й допомоги. Про це видіння він розповів своєму учневі, а відтак довідалися й інші. І це ще більше укріпило надію народу, їхнє переконання, що Божа Мати їх не залишить.

Щоб увіковічнити пам’ять про заступництво Богородиці, Її Покров і невпинний захист для Божого люду, Церква встановила нинішнє свято — Покров Пресвятої Богородиці. І сьогодні ми маємо нагоду дякувати Їй за молитву й захист, а також просити, щоб і надалі Вона нас не залишала, особливо у цей трагічний час війни, великих втрат, болю й терпіння.

Це час, коли ми особливо усвідомлюємо марність наших людських зусиль і сподіваємося на Бога, на заступництво Пресвятої Богородиці й Її безнастанну молитву. Недарма у кондаку цього свята ми співаємо: «Діва сьогодні предстоїть у Церкві й невидимо за нас молиться Богові». І справді, завжди, коли ми збираємося на молитву, разом із нами є Божа Мати, яка невидимо за нас молиться. Вона не лише молиться, але й навчає нас молитви. Вона є прикладом молитви, і такої молитви, яка стає життям. Бо часто ми сприймаємо молитву як промовляння текстів чи власних прохань. Насправді ж молитва має виходити за ці рамки: усе наше життя, наші вчинки й поведінка повинні ставати молитвою, прославою Бога.

Щоб так було, треба навчитися уважно слухати Боже Слово. Бо молитва — це не тільки наші слова до Бога, а й прийняття того, що Господь промовляє до нас. Сьогодні ми чули євангельський уривок про Марію, сестру Марти, яка сіла в ногах Ісуса й слухала Його слова. Церква читає цей уривок на всі марійські свята, щоб показати, що тією Марією, яка слухала Боже Слово, яка прийняла його до свого серця і дозволила цьому Слову втілитися в Її лоні, є Преблагословенна, Пречиста Діва Марія. Її молитва була відповіддю на це Слово, яке Вона прийняла й над яким розважала у своєму серці. Вона і для нас є тією, хто навчає нас молитви та предстоїть у нашій молитві.

І знаєте, мені надзвичайно радісно думати про те, що і нині Божа Матір молиться разом із нами, що Вона збирає наші молитви, аби донести їх до Свого Сина, що Вона знає, наскільки ми є немічними у наших молитвах, такими непостійними, розсіяними. І хоче нам у цих наших людських обмеженнях допомогти, хоче своєю присутністю нашу молитву підсилити. Вона хоче, немов би образно кажучи, дати нашій молитві крила, аби вона могла досягнути неба.

Марія є та, яка молиться, вона є образом Церкви. Ми можемо думати про Церкву як про структуру, піраміду, добре організовану систему. Дехто сприймає її лише як програми, душпастирські плани та інші заходи. Ми собі уявляємо: ось вона, Церква — монолітна організація. Але коли образом Церкви є Марія, тоді всі ці наші людські уявлення відходять на другий план. У нашій свідомості постає інший, глибший образ Церкви.

Там, де є Марія, де є Мати, Церква стає домом, рідним домом. Скажіть, що нам асоціюється зі словом «дім»? Це місце, де є мама. Якщо там є мама, там є опіка, любов, близькість, співчуття, розуміння й допомога. Там є хтось, хто витре наші сльози, хто дасть пораду, хто зрозуміє і не осудить. Ви бачите, скільки Мати — наша небесна Мати — приносить до Церкви. І тепер скажіть: чи може бути Церква без Марії? Чи може бути Церква без Матері? Напевно, що ні.

Тому Вона була і тоді, коли Церква народжувалася. Вона стояла біля хреста, коли з пробитого боку Ісуса витекли кров і вода — прообраз Таїнств, якими Церква нас сьогодні освячує, прообраз Хрещення і Євхаристії. Вона була у день П’ятидесятниці, коли Святий Дух зійшов на апостолів і зробив їх ловцями душ, проповідниками Божого Слова. Вона була тоді, коли зі зляканої спільноти Христових учнів постала Церква.

Ми сьогодні просимо Пречисту Діву Марію, щоб у своїй молитві перед Богом, якою Вона невидимо за нас молиться, згадала про нашу Україну. Вона робить це безнастанно, але нині, в день Її свята, просимо Її вимолити у Свого Сина Божий захист для тих, хто боронить нас і нашу Батьківщину. Сьогодні — День захисників і захисниць України, наших воїнів, тих, кому нині найважче, тих, хто на своїх плечах тримають нашу державу, несучи величезну відповідальність і тягар, який важко осягнути людським розумом.

Просимо, щоб Вона нині прийшла й Своїм омофором огорнула поранених, полонених, воїнів і всіх стражденних. Щоб тією хустиною, якою Вона колись покрила Божий люд, Вона витерла сльози згорьованих матерів і сиріт. І ми нині під Її милість прибігаємо.

Маємо чудову молитву: «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво. Молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід визволи нас, єдина чиста і благословенна». Амінь.

Слава Ісусу Христу!

† Григорій