Апостольський екзархатдля українців-католиків візантійського обряду в Італії
«За прикладом святого Йосифа приймімо Марію та Ісуса до свого життя»: владика Григорій під час відвідин парафії у Бергамо
23 грудня 2025
У неділю, 21 грудня, парафію Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Бергамо із душпастирським візитом відвідав владика Григорій Комар, Апостольський адміністратор для українців-католиків візантійського обряду в Італії. Єпископ очолив Божественну Літургію, об’єднавши в молитві вірних напередодні празника Христового Різдва, та привітав її душпастиря із 25-літтям священства.
Бог входить у справжню, а не ідеальну людську історію
У своїй проповіді владика зосередив увагу на глибині різдвяної тайни та на тому, що прихід Христа не є лише подією минулого, а реальністю, яка щоденно торкається життя людини. Він заохотив вірних готувати до цього приходу не лише зовнішні атрибути, а насамперед власне серце. Роздумуючи над родоводом Ісуса Христа, владика Григорій звернув увагу на те, що Євангелист Матей не «прикрашає» цей родовід, але подає його у правдивий спосіб, показуючи, що шлях Божого приходу у світ проходить через реальне людське життя з його світлими й темними сторінками:
«Якщо уважно придивитися до родоводу Христа, то бачимо, що в ньому є різні люди: відомі й невідомі, праведники й грішники, царі й прості люди, багаті й убогі. Звертає на себе увагу також те, що серед переважно чоловічих імен є й жіночі. І тут виникає запитання: чому саме ці жінки згадані в родоводі Ісуса? Більшість із цих жінок були чужинками, не належали до ізраїльського народу, а деякі з них мали непросту, а подекуди й гріховну життєву історію. І це може нас навіть шокувати: як у родоводі Ісуса можуть бути такі постаті?»
«Зазвичай — мовив єпископ, — ми намагаємося приховувати темні сторінки власної родинної історії, соромимося людей із „поганою репутацією“. А Євангелист Матей подає нам родовід Ісуса без прикрас, дуже правдиво: саме з такої, реальної, родини походить Спаситель. Це означає, що Господь приходить до нас такими, якими ми є. Не лише до ідеальних, не лише до праведних, але до всіх. Якби кожен із нас уклав родовід своєї власної сім’ї, ми також знайшли б у ньому різних людей і різні історії. І це не є перешкодою для Бога. Родовід Ісуса показує нам, що Бог входить у справжню людську історію — з усією її складністю» — переконаний архиєрей.
Історія спасіння не замкнена — у ній є місце для кожного з нас
Проповідник наголосив, що родовід Ісуса є не лише спомином минулого, але відкритою історією, у яку Бог запрошує ввійти кожну людину. Навіть певні математичні «неточності» у тексті Євангелія стають знаком цього запрошення:
«Родовід Ісуса поділений на три частини по чотирнадцять імен. Проте, якщо уважно порахувати, можна помітити певну „неповноту“ у першій і третій частині — там бракує по одному імені. І це не помилка євангелиста, а його знак для нас: історія спасіння не замкнена. У ній завжди є місце для нас. Кожен із нас покликаний увійти в цю історію як член Божої родини через віру».
Віра святого Йосифа — приклад прийняття Божого плану
Окрему увагу в проповіді було приділено постаті святого Йосифа — мовчазного і покірного свідка Христового Різдва, який, навіть не розуміючи значення всіх подій, що відбувалися, виконав Божу волю, прийняв Ісуса, стаючи у цьому прикладом для нас:
«Родовід ясно показує, що Ісус є правдивим Богом і правдивою людиною. Він народжується від Марії, але не від Йосифа, який, однак, приймає Його як свого Сина. Йосиф, нащадок Давида, — не біологічний батько Ісуса, але Його законний батько. Святий Йосиф повірив Божому слову, прийняв Марію і її сина Ісуса. Він не нарікав, не уникав тягарів батьківства, а виконав Божу волю до кінця. Тому цей родовід, який ми чуємо перед Різдвом, покликаний пробудити нашу віру. Без віри ми не здатні побачити і прийняти таїнство Божого Воплочення, без віри не можемо зрозуміти того, що відбувається у Вифлеємі» — зауважив єпископ.
«Просімо в Бога такої віри, яку мав Йосиф, щоби за його прикладом прийняти Марію та Ісуса до свого життя. Нехай цей родовід ніколи не буде для нас лише сухим переліком імен, але запрошенням поставити собі запитання: де моє місце в Божій історії спасіння? Можливо, наше ім’я не залишиться в підручниках історії, але воно ніколи не загубиться в Божій пам’яті. Бо кожен із нас — член Його родини» — мовив на завершення Апостольський Адміністратор.
Слова визнання та подяки
Після завершення Божественної Літургії владика Григорій звернувся зі словом подяки та привітання до адміністратора парафії отця Василя Марчука з нагоди 25-ліття його священничого служіння. Єпископ вручив ювілярові подячну грамоту, в якій було підкреслено багаторічну ревність його душпастирської праці:
«Упродовж довгих років Ви з вірністю і ревністю відповідаєте на Боже покликання, невтомно служачи Господу та Його народові через молитву, проповідь Божого Слова та душпастирську працю. Ваше служіння стало свідченням жертовної любові, цілковитої посвяти та вірності Євангелію, а плоди Вашої праці — живим знаком присутності Господа зі своїм народом. Нехай Всемилостивий Господь наш Ісус Христос благословить Вас та Ваших рідних Своїми щедрими благодатями і нагородить сторицею за Ваше сумлінне служіння та приклад автентичного християнського життя».
Святковий день у Бергамо став також нагодою для ще одного знаку вдячності та церковного визнання. З нагоди 10-ліття священства отець Ярослав Морикот, душпастир української громади в місті Брешія, який був присутній на богослужінні, отримав від владики Григорія декрет про нагородження нагрудним золотим хрестом.
«Нехай Господь Бог у Пресвятій Тройці обдаровує Вас Своїми благодатями, даючи Вам силу поступати в святості і рости в любові до Нього та до ближніх» — побажав ювіляру єпископ.
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату
