«Ми покликані спершу просити Божого милосердя, а тоді — всього іншого»: проповідь владики Григорія з нагоди храмового свята у Катедральному храмі

8 жовтня 2025

Проповідь Апостольського Адміністратора владики Григорія Комара, виголошена під час Архиєрейської Божественної Літургії в катедральному храмі Апостольського Екзархату Жировицької Божої Матері і святих Мучеників Сергія і Вакха в Римі, 5 жовтня.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні ми святкуємо храмовий празник нашого катедрального храму. А також ми зібралися в молитві, щоб вшанувати його небесних покровителів — святих мучениць Сергію і Вакха, а також подякувати Богові за цей чудовий храм, за можливість у ньому молитися, зустрічати Господа, черпати Його благодать і силу для нашого християнського життя. Тут, у Божому домі, ми пізнаємо Його волю, слухаємо Слово, приймаємо Святі Таїнства, очищуємо душу у сповіді, будуємо духовну спільноту — християнську родину, у якій Бог діє, спасає й провадить нас.

У сьогоднішньому Євангелії ми чуємо про зустріч Ісуса Христа з жінкою хананейкою — язичницею. Щоб ця зустріч стала можливою, і Христос, і ця жінка мусили вийти в дорогу: Ісус — із землі обітованої, у краї поганські — до Тиру і Сидону; а жінка — зі свого дому, з рідного краю, щоб зустріти Господа, висловити Йому своє материнське благання, біль і надію. До Ісуса її привела віра — вона називає Його Сином Давида, визнає Його Господом і вклоняється Йому. Без віри вона не змогла б здолати цей шлях. Її вела любов — материнська, глибока, жертовна. Вона прийшла, бо любила свою дитину і прагнула для неї звільнення від злого духа.

Її підтримувала надія — надія, що Господь вислухає, що знайде милосердя, що не відкине її прохання. Так само багато наших матерів, керовані любов’ю і надією, залишили свою землю заради добра своїх дітей, шукаючи для них кращого майбутнього.

І віра цієї жінки — приклад для кожного з нас. Адже вона не належала до вибраного народу, не чула Святого Письма в синагозі, не зростала у середовищі, де служили єдиному Богу. Вона прийшла з-поміж язичників, де поклонялися ідолам, але впізнала істинного Бога, поклонилася Йому і визнала в Ньому Месію.

Ця її віра споріднює її з мучениками Сергієм і Вакхом, які також відкинули ідолопоклонство і, навіть під загрозою смерті, залишилися вірними єдиному правдивому Богові. Однак віра хананейки була випробувана. Господь спершу мовчав. Вона благала, а Він не відповідав. Та саме це мовчання стало випробуванням і водночас зміцненням її віри.

Скільки разів і ми у своїй молитві відчуваємо Боже мовчання. Просимо, благаймо, а здається — Бог не чує. Але це не байдужість. Це шлях дозрівання віри. Бо Господь завжди чує. Просто іноді чекає, щоб ми поглибили довіру, навчилися смирення, як та жінка, що сказала: «Так, Господи, я недостойна, але й мені вистачить крихт Твого милосердя». Нам теж потрібно вміти сказати: «Господи, я недостойний, але вірю в Твою доброту. Мені вистачить навіть крихт Твоєї любові». Хананейка навчає нас молитися. Вона починає свою молитву не зі скарг, а з благання: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів!». І лише потім говорить про свою нужду: «Моя дочка тяжко страждає».

Так і ми покликані спершу просити Божого милосердя, а тоді — всього іншого. Ця жінка — язичниця — стала прикладом віри.

Який парадокс: ті, хто знав Писання, хто читав пророцтва, не впізнали Месію. А вона — проста жінка — впізнала, повірила і поклонилася. Нехай її приклад надихає й нас. Нехай її наполегливість і смирення навчать нас витривалої молитви. Нехай її віра стане для нас взірцем, щоб ми ніколи не сумнівалися в Божій присутності навіть тоді, коли Бог мовчить. Бо за Його мовчанням — велика педагогіка любові. А наші святі покровителі — мученики Сергій і Вакх — нехай моляться за нас, щоб Господь дарував нам віру, смирення і благодать щирої молитви.

Амінь. Слава Ісусу Христу!

† Григорій

Катедральний храм Жировицької Богородиці і св. мчч. Сергія і Вакха, Владика Григорій Комар

Дивіться також

9 грудня У Модені відсвяткували храмовий празник Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці 9 грудня «Просімо Господа про мудрість: урок притчі про нерозумного багача»»: проповідь владики Григорія під час відвідин громад ректорії святого Юди Тадея 9 грудня Владика Діонісій Ляхович: «Християнське життя починається там, де закінчується наша самодостатність»